ДТП у Полтаві. Маніпуляції чи приховування правди

22
Бер
2019

Чергова хвиля маніпуляцій, викривленої та прихованої інформації по справі ДТП у Полтаві.Сюжет на ТРК Україна, ICTV, статті в РБК — висвітлені виключно однобокі позиції. Фактично, складається враження, що автори цих матеріалів навіть не приховують, що їх цікавить тільки одна позиція і «правда» потерпілих. Автори цих сюжетів роблять вигляд, що вони дають можливість висловитися з цього питання й іншій стороні, але, оскільки правда, яку ми говоримо їх не влаштовує — не попадає в матеріал.

Я завжди був противником обговорення, штучного «резонування» справ. Вважаю, що суд повинен без будь-якого тиску розібратися у справі.

Взагалі, психологія цікава наука. У юриспруденції вона також досить потужно використовується. Є різні стратегії поведінки сторін по справах. І фактично, як мені здається, зараз чітко простежуються ознаки однієї з таких стратегій.

Якщо почати говорити про винуватість особи ще до суду (не важливо, що факти можуть говорити про інше, що може не бути доказів цієї вини), то думка про вину підсудного міцно поселиться у всіх в підсвідомості.

Реєстратор. Потрібно сказати, що з реєстратора стерли запис, який чітко доказував вину водія автомобіля і це зроблено лише для того щоб приховати докази вини і це вже є доказом, що вона винна. Більше нічого не потрібно доказувати. Просто висловити це як аксіому, а як відомо, її не потрібно доказувати. А чи відповідає таке твердження дійсності, уже нікого не цікавить. Нікого не цікавить чи дійсно на цьому пристрої були записи, чи він був робочий, чи видалялися записи. Достатньо лише твердження, що запис знищили, а значить вона винна.

Йшов чи їхав на велосипеді по пішохідному переходу. Тут ситуація дещо інша, інформація подається зовсім у протилежному напрямку. Якщо з реєстратором нікого не цікавлять докази знищення, то уже в питанні того їхав чи йшов вимагають доказів. Виявляється, що бездоказово стверджувати, що хлопчик дорогу переїжджав не можна, вимагають 100% докази. Але якраз цьому докази є.

І тут на «поле маніпуляційного бою» виходить інше питання. Ми самі не бачили, а свідки всі куплені. Висновок який? Правильно, все було не так, як говорять свідки, які були реальними очевидцями. Все було саме так, як говорять і пишуть люди, які не бачили як все відбувалося. А суть в тому, що тих, хто нічого не бачив, але «говорить об’єктивну правду» більше, а очевидців лише декілька. От маса й «перемагає».

«От яка Саєнко погана, вона ж навіть не захотіла нічим допомогти», — і от знову, звідки така інформація? А так сказали і по телевізору повторили декілька раз. І нікому не відомо, що Наталія Саєнко і її близькі з перших днів намагалися зв’язатися з батьками Артема, пропонували максимальну допомогу. І на той час питання стояло не в тому, хто винний, а в тому щоб — першочергово максимально зробити усе можливе для врятування життя дитини. До речі, чіткі докази того, що саме це є правдою у мене є. І мова йде не про те, що перераховувалися кошти.

Знаходяться «активісти», які ствердно балаболять, що у них є 100% докази, що Саєнко Н.О. порушує запобіжний захід. Це всі читають, нікого не цікавить чи є такі докази в дійсності. Активісти ж сказали, що вони мають такі докази, цього достатньо. А коли доходить до надання доказів, їх чомусь ненадають. А ненадають тому, що таких доказів нема і не може бути. Саєнко жодного разу не порушувала запобіжного заходу. Але кого це цікавить. У Фейсбуці ж написали, що є докази. Головне — декілька разів повторити і всі повірять.

І в останньому судовому засіданні, навіть маючи 100% докази, що Саєнко не порушувала умов запобіжного заходу, в суді все одно стверджують, що вона порушила умови. І це в той самий час, коли докази протилежного лежать прямо на столі. Але це також не важливо.

Те, що свідки куплені, уже розібралися. Але ж куплені ще й судді. Це нічого, що практично усі рішення, які приймаються – не на користь Саєнко. Цим ніхто не цікавиться. Нікого не цікавить, що суд взагалі не мав застосовувати жодного запобіжного заходу відносно Саєнко і, на мою думку, проігнорував явні порушення (поки що тексту останнього рішення не бачив). А правові підстави для цього були. Але це не важливо. Написали ж, що судді куплені. Значить все, продажні. Але я чомусь не кричав всюди, що ці ж судді куплені, коли вони спочатку «строіли» мене, а потім відмовили в задоволенні моєі скарги.

А чому судді куплені? Та тому що вимагали від потерпілих докази того, про що говорять. А стратегія ж не в наданні доказів, а в постійному повторенні одного й того ж.

Мене не влаштовують багато рішень і суду, і слідства. Але я дію в процесуальному поряку, відповідно до закону. Якщо щось говорю чи пишу, у мене є цьому підтвердження.

І на останок декілька висловлювань Йозефа Геббельса — міністр пропаганди гітлерівськоі Німеччини, один з найвідданіших соратників Гітлера:

* Пошук інтелектуальноі правди не входить до завдань пропаганди;
* Якщо ви скажете досить велику брехню і будете іі повторювати, то люди в підсумку в неі повірять;
* Чим жахливіша брехня, тим охочіше в неі вірить натовп;
* Брехня, яку повторюють тисячу раз, стає правдою;
* Ми добиваємося не правди, а ефекту;
* Найгірший ворог будь якоі пропаганди -— інтелектуалізм.